Від старої інформації до нової епістемології сучасного міста

Теоретик менеджменту Рассел Акофф, аналізуючи, як функціонує інформація між виробником і споживачем, запропонував просту формулу:

"Дані + Інформація + Знання = Мудрість"

Кожен рівень обробки інформації витікає з попереднього рівня та діалектично наповнює його новим змістом.

При цьому контекстуалізовані або структуровані дані можна назвати інформацією. Цитуючи філософа і комп'ютерника Фредеріка Томпсона, інформація - це "продукт, що отримується в результаті організації сировини в досвід". Тобто це процес, подібний до того, як сталь виникає із залізної руди.

Змінивши промислову метафору на художню, він пише:

"Дані для вченого - як фарби на палітрі художника. Саме завдяки художності теорій ми отримуємо інформацію. Саме організація є інформацією".

Змішані метафори Томпсона говорять про те, що існує безліч способів перетворення даних в інформацію, а знань - в мудрість.

Проте термін "обробка інформації", незалежно від того, чи використовується він в комп'ютерних науках, когнітивній психології або міському дизайні, зазвичай відноситься до обчислювальних методів.

Як пояснює Ріккардо Манзотті, коли неврологи приймають метафору мозку як комп'ютера, вони мають на увазі, що інформація - це "матеріал", який подумки "обробляється". Що, природно, не відповідає дійсності ні в якому значенні - науковому чи повсякденному.

Метафора виживає, тому що вона робить чарівне твердження про те, "наскільки ми напрочуд складні і наскільки розумними стали вчені".

Вишневе. Біля міського парку

Психолог Роберт Епштейн нарікає, що "деякі з найвпливовіших мислителів зробили грандіозні пророцтва про майбутнє людства, які залежать від достовірності метафори".

Але в привабливості аналогії немає нічого нового. Упродовж усієї історії людства мозок (як і місто) піддавався невдалим метафорам, породженим технологіями того часу.

За словами Епштейна, ми представляли себе грудками глини, насиченими духами, гідравлічними або електрохімічними системами, автоматами. Мозок як програмний код - лише остання ланка в довгому ланцюзі метафор, які могутньо формують наукову діяльність у своїх власних образах.

Читайте також: Про обстріл Білгорода і Курська. Що це було?

Місто як комп'ютерна модель (чи мережа "розумних речей") визначає концепт міського дизайну, планування, політику і управління - навіть повсякденний досвід жителів - способами, які перешкоджають розвитку стійких соціальних систем.

Давайте застосуємо критики Манзотті та Епштейна до масштабів міста. Ми бачили, що міські екології "обробляють" дані не строго алгоритмічними засобами, і що не усі міські дані можна назвати "інформацією".

Не можна "обробити" місцеві культурні ефекти довгострокових погодних умов або отримати уявлення про еволюцію поколінь в районі, не маючи міри чутливості, що перевищує просте обчислення.

Міський інтелект включає досвід, заснований на місці, спостереження за учасниками, сенсорну взаємодію. Нам потрібні нові моделі мислення про міста, які не піддаються обчисленням, і нам потрібна нова термінологія.

Містечко в Австрії

У сучасних міських дискурсах, де риторика "даних" часто піниться і фетишизується, ми, схоже, втратили критичний погляд на те, як міські дані стають значимою просторовою інформацією або перетворюються на знання про локальності.

Нам необхідно розширити наш репертуар (запозичуючи термін Діани Тейлор) міських інтелектів, щоб використати мудрість вчених і теоретиків в області інформації, архівістів, бібліотекарів, істориків інтелекту, когнітивістів, філософів та інших людей, які думають про управління інформацією і виробництво знань.

Вони можуть допомогти нам краще зрозуміти широту інтелекту, інтегрованого в наші міста, які сильно збідніють, якщо їх перебудувати або побудувати наново, використовуючи обчислювальну логіку переважаючої епістемології.

Читайте також: Експерименти з магнетизмом мюона спросстовують Стандартну модель елементарних часток?

Ми можемо краще налаштуватися на життєві цикли міських інформаційних ресурсів - їх створення, управління, надання, збереження і знищення - і на сукупності міських об'єктів і суб'єктів, які складають інтелектуальну екологію наших міст.

"Якщо ми думатимемо про місто як про довгострокову конструкцію, із складнішою поведінкою і процесами формування, зворотного зв'язку і обробки, - пропонує архітектор Том Веребес, - то ми зможемо представити його як організацію або навіть організм, який вчитися".

Урбаністи і дизайнери вже використовують концепції і методи штучного інтелекту : нейронні мережі, клітинні процеси, еволюційні алгоритми, мутації і еволюції.

Agromarket UA

Можливо, квантова заплутаність і інші відкриття змінять наше уявлення про міську інформацію. Проте ми маємо бути обережні і не переводити міждисциплінарний інтелект в новий міський формалізм.

Замість безпричинного параметричного моделювання нам треба думати про міську епістемологію, яка охоплює пам'ять і історію; яка визнає просторовий інтелект сенсорним і досвідченим; яка враховує способи пізнання інших типів; яка цінує мудрість місцевих натовпів і співтовариств; яка визнає інформацію, закладену у фасадах, флорі, статуях і сходах міста; яка прагне інтегрувати форми розділеного пізнання, паралельні розподіленим когнітивним процесам нашого мозку.

Ми також маємо визнати недоліки моделей, які передбачають делегування етичних рішень машині.

Ми, люди, отримуємо міську інформацію різними способами: через сенсорний досвід, тривале перебування в тому або іншому місці і, так, шляхом систематичної фільтрації даних.

Дуже важливо виділити належне місце для різноманітних методів виробництва знань. І ми повинні боротися з політичними наслідками етичного проектування міського простору. "Моральна чистота" у сфері міського управління і міських технологій - нонсенс, який ще належить усвідомити.

Містобудування -это реалізація міського знання, що не зводиться ні до комп'ютерних обчисленнь, ні до моральних детермінант.