Журнал «ALTEREXIT»: идеология, политика, экономика, культура
Меню

Рашизм як нова нацистська ідеологія

Мало хто звернув увагу на вчорашнє визначення президентом РФ Володимиром Путіним такого терміну, як «русскій чєловєк». А даремно. Саме в останні 5-7 хвилин прес-конференції, яка тривала майже 4 години, фактично була дана відповідь на питання, яку державну ідеологію сповідає Російська держава. Думаєте, фашизм? Ні. Нацизм нового, «рашистського типу.

Alterexit

І якщо в Німеччині в 30-х запанувала класична версія нацистського світогляду, яка базувалася на поєднанні антисемітизму, расизму і соціальному партнерстві між державою та суспільство, то кремлівський фюрер запропонував декілька іншу версію, олігархічно-кланового нацизму. А в якості ворогів «білої російської раси» були обрані всі ті ж євреї (куди ж без них) та українці. Точніше кажучи, хохли. Путін офіційно і публічно визнав: Україна – це не держава, український народ – це лише один із проявів «русскіх», «русского міра», а максимум, на що може розраховувати Малоросія (тобто те, що нав’язливо-приторно декларується як Південний Схід) – роздрібне існування в новій Російській імперії. Все. Що стосується «бендерівців», то вони повернутися мало не до Австро-Угорщини. Остання для московського вождя чітко асоціюється з ворожим Заходом, ЄС і США. Що, за великим рахунком, можна вважати історичною правдою (з певними застереженнями). Але давайте по порядку за формулою:коментар – оригінальна цитата – коментар.

Перший момент – метафізична інакшість, геоісторичний та геокультурний універсалізм російського народу. За словами російського лідера, «некоторые считают, что у народа нет своих особенностей. Мне трудно согласиться с этой позицией. Если народ пользуется одним языком, проживает на одной территории, с определенным климатом, не может быть каких-то определенных черт». Географічний детермінізмом доповнюється наступним: «наша страна как пылесос втягивала в себя представителей определенных (!) этносов, национальностей, у нас создался мощный генетический код, все эти смешанные браки. И наш генетический код — одно из наших конкретных преимуществ. Мы этого не чувствуем, но это наверняка есть». Іншими словами, Путін не робить принципових відмінностей між такими поняттями, як «народ», «держава» і «нація», доповнюючи цей семантичний рядок політичною категорію «етнічний код». Звичайно, цей код відмінний від інших «народів». В расистській інтерпретації виходить, що всі народи як народи, представники Homo Sapiens, і тільки «русскій народ» – особлива, інакша історико-біологічна спільнота людей, Homo Ruteni.

До речі, цікаво, що президент РФ постійно уникає терміну «нація», хоча контекст висловлювань на думку, що краще вживати слово «раса». Тільки в цьому разі вдається прив’язати відчуття «русского міра» з його шовіністичною ціннісною палітрою: «Что же такое наши особенности? В их основе лежат ценностные ориентиры. Русский человек, или, точнее, человек русского мира, думает, что есть какое-то высшее, моральное начало у человека, и поэтому русский человек обращен больше не в себя любимого, он развернут вовне». Тобто, окрім всього іншого, Путін відмовляє росіянину в праві на існування, тільки «человєк русского міра». З його поза-людською моральністю, що розгортається «ззовні.

Такий морально-ціннісний шовінізм орієнтований виключно на Захід як цивілізацію іншого етнічного (етичного?) типу: «Вот западные ценности заключаются в том, что человек в себе сам, внутри, и чем успешнее человек — тем он лучше. А у нас: ну заработал он миллионы-миллиарды, и что? Только у нашего народа могла родиться поговорка: “На миру и смерть красна”. Что такое “на миру”? Массовый героизм во время войн, и даже самопожертвование в мирное время. Мы менее прагматичны, менее расчетливы, чем представители других народов, но зато мы пошире душой, и в этом величие нашей страны. Никого не хочу при этом обидеть, у других народов есть свои преимущества. Но это, безусловно, наше. Нам есть что взять у других народов ценного и полезного. Но наши ценности — они нам еще пригодяться». Кінець цитати.

Саме в такому, нацистсько-рашистському дусі слід розглядати і тези московського правителя про українського правителя: «растащить единый по сути народ уже является предметом международной политики на протяжении столетий». Проблема лише в тому, що українці не хочуть бути частиною «єдиного народу», а російський «пилосос» не затягує українців. Більш того, виникає зворотний ефект: як тільки виникає черговий імперський натиск на захід, в Україні автоматично зростає популярність націоналістичних настроїв. Здорова реакція на нелюдські заходи кремлівських можновладців.

Апологетика «білого руху» тільки підкреслила, що Україні разом із «братнім народом» ніколи не бачити ні політичної, ні етнокультурної перспективи, включаючи мету стати повноцінною нацією: «Если вы посмотрите на высказывания лидеров “Белого движения”, поймете, что, несмотря на противоречия с большевиками, они никогда не допускали даже мысли о возможном разделе между Украиной и Россией. Потому что всегда считали, что это часть единого пространства, что это единый народ. Они были абсолютно правы».

З ідеологічним контентом, думається, все ясно. А от щодо політичного… Чи розглядає Путін приєднання «російськомовних» до своєї раси? Ні. Йому потрібні землі, промислово замкнуті простори, технологічний і військовий потенціал. А також сланцевий газ. У Словянську. Чи потрібні для цього українці? Теж ні. Одних можна прибрати, інших висилити, ще інших – переселити. Однак при цьому провокується цікава річ: російський імператор фактично розділив православно-московський російсько-орієнтований на дві когорти – тих, хто за будь-яку ціну хоче до росії і тих, хто хоче жити в складній, але власній державі. І ця держава – не Росія. Зауважимо: мова не йде про збройний конфлікт між українцями і росіянами, між західниками і східниками, Заходом і Росією. Мова йде про збройний конфлікт між тими, хто мав належати до Homo Ruteni, російської раси.

І тому ми вважаємо, що розпочата російсько-українська війна – це війна не стільки за території, скільки за фізичне існування української нації. Бо імперіаліст завжди проводить чітку лінію між центром і периферією, між метрополією і колонією. Імперський простір завжди політично, економічно, культурно сегментований. Але «Третій Рим» нам подібної сегментації не пропонує. Вибір однозначний – або бути частиною «русского міра», або померти. Іншого не дано. З московської точки зору.

Добавил: Alterexit Дата: 2014-04-18 Раздел: Идеи и дискурс