Меню

На шляху до польсько-українського примирення

Діалог українців і поляків про минуле треба зміцнити. Цього вимагає важливий загальний суспільний інтерес наших держав, зокрема потреба ефективнішої боротьби проти російських історичних маніпуляцій. Поляки і українці мають багатовікову спільну історію.

Найбільш контраверсійний період в польсько-українських відносинах — це майже вся перша половина XX століття. І поляки, і українці не були готові до компромісу, бо яблуком розбрату стали одні й ті самі території — Східна Галичина, Волинь і Підляшшя. Після краху СРСР і соціалістичної системи розпочався процес переосмислення, робилися спроби досягнути примирення, створення колективної пам'яті. Але дуже важко було домогтися принципів паритетності в діалозі, який скоріше нагадував монолог. Націоналісти не хочуть діалогу, бо вони живляться ненавистю. Та ненависть часто є обґрунтована їхнім трагічним досвідом.

Але, однак, потрібно вміти переступити поріг власної пам'яті, треба зуміти побачити брата у вчорашньому ворогові. Тільки в такий спосіб можна будувати краще майбутнє. Драматичні події, що тривають в Україні унаочнили потужне значення рефлексії про історію для поточної політики. Різне бачення історії, поширюване, Володимиром Путіним та кремлівською пропагандою посилює антагонізм між українцями і росіянами, а також впливає на перебіг дискусій про минуле Європи і політику щодо Росії взагалі. До того ж російсько-українські історичні суперечки мають стосунок і до образу Польщі, поляків та польської історії, а отже, позначаються на політичному дискурсі в нашій державі.

Путін і його пропаганда маніпулюють історією, щоб виправдати агресію проти України та поганий стан відносин РФ із Заходом, а також саме існування авторитарної системи. У Кремлі, зокрема, релятивізують комуністичний тоталітаризм, а його зовнішню політику представляють без урахування злочинного характеру совєтської держави і порівнюють із діяннями інших європейських країн, наприклад Польщі. Критичний погляд на СРСР однозначно вважається проявом русофобії чи "блюзнірством". А традицію української національної окремішності та боротьби за свою державу в Росії піддають обструкції. Пропаганда, мета якої — втовкмачити у свідомість росіян, а певною мірою — і громадян країн ЄС, переконаність, що радикальний націоналізм, відповідальний за масові злочини, був характерний для українського національного руху загалом, — цілеспрямовано просуває дефініцію "бандерівці".

Обом суспільствам потрібна інформаційна кампанія, побудована на взаємній повазі одне до одного: фільми, книжки, статті в газетах і журналах, лекції, круглі столи, виставки, які розкривали б полякам український контекст подій Другої світової війни, а українцям — польський. Без ширшого контексту дуже складно пояснити спірні сторінки спільної історії. І українці, і поляки мусять сумлінно вивчати історію сусідів, щоб позбутися пасток національних наративів, застарілих історичних стереотипів і упереджень.Величезна кількість взаємних непорозумінь породжена асиметрією пам'яті та браком знань про обставини польсько-українського конфлікту. А деколи — й хибними уявленнями про функціонування тих чи інших слів в обох мовах. Дуже часто вже саме використання українцями словосполучення "Волинська трагедія" сприймається поляками як своєрідна релятивізація цього явища. Слово "трагедія" поляки використовують здебільшого для означення дій незумисних, наслідку фатуму, а не злочинного наміру.

В такому контексті в польській мові інтенсивніше використовується слово "злочин", яке в українській більше асоціюється не з масштабними подіями, а з крадіжкою гаманця дрібним злодієм. Українське "трагедія" функціонує саме як означення найжахливіших подій найбільшого масштабу. Щоб пересвідчитися у справедливості цього твердження, достатньо набрати в пошуку "трагедія Голодомору". І пошуковик саме у відповідь на слово "трагедія" видасть безліч публікацій про штучний характер геноциду українців у 1932–1933 рр. Тобто там, де українець, вкладає біль і щире співчуття в поняття "Волинська трагедія", поляк може почути виправдання злочину. Просто у двох мовах одне й те саме слово функціонує геть по-різному.

Так само одним з прикладів згаданої асиметрії є ставлення частини польського суспільства до УПА й українського підпілля часів Другої світової війни. Поляки недооцінюють як масштабів спротиву українського підпілля, так і масштабів його втрат у протистоянні з комуністичним режимом.

Україна і Польща повинні продовжувати займатися активною співпрацею з питань безпеки, оскільки у них є спільний ворог у вигляді Росії, з якою полякам загрожує зіткнення. Безумовно, є шляхи примирення українців із поляками. Треба продовжувати займатися питаннями безпеки, щоб захиститися від спільного для двох держав ворога. Україна вже з ним зіткнулася,а Польщі лише загрожує. Це має спонукати нас до співпраці. Треба також вивчити, що було між українцями і поляками в минулому. Цим повинні займатися історики. Єдине, що можна запропонувати так це те, щоб народи завжди пам'ятали всіх жертв конфліктів і робити все, що від них залежить, щоб такого більше не повторювалося.

Компроміс між Польщею та Україною в історичних питаннях не обов'язковий. Уподобання сусідських народів не повинно впливати на оцінки особистостей різних періодів історії України. Будуть деякі питання, щодо яких ми не просто зможемо знайти компроміс. Наприклад, сумнівним є те, що східні або західні сусіди України будуть з повагою ставитися, наприклад, до Степана Бандери. Це не означає, що ми не повинні ставитися з повагою до людини, яка очолила Український визвольний рух і заплатила за це своїм життям.

Подобається комусь чи ні, але це не повинно якимось чином впливати на наші оцінки цієї особистості або інших людей різних періодів історіі.Те, як сприйматимуть інші країни ключові питання національної ідентичності. Українці мають консолідуватися у поглядах на свою історію. Від нашої готовності обстоювати ключові питання залежатиме те, наскільки швидко це сприймуть інші народи. Якщо в українців буде консолідована позиція в тих чи інших історичних питаннях, то це призведе до того, що в інших державах не буде бажання вплинути на формування нашої ідентичності.

Джерело: https://enigma.ua/

Добавил: ALTEREXIT Дата: 2019-03-25 Раздел: Идеи и дискурс