Меню

Як "альтернативні історики" просувають ідеологію "русского міра"

Перед тим, як перейти до актуалізації, дозволю собі невеликий екскурс  у порівняно недавнє  минуле.

Відомо, що путінська кліка намагалась (і досі намагається) обґрунтувати свою агресію проти України і супутнє відторгнення частини української території тим, що  22-23 лютого 2014 року якась “київська хунта” скинула законного президента В.  Януковича та узурпувала таким способом всю повноту влади в цій, до того ніби братній, країні. Підставою ж для “повалення” В. Януковича слугувала його відмова (що стала надбанням гласності 21 листопада 2013 року) підписати угоду про асоціацію з Євросоюзом, що викликало Євромайдан – масштабне протистояння громадянських активістів і проросійської влади України, яке завершилось Революцією Гідності.

Це зрозуміло. А тепер прошу Вас звернути увагу на опубліковану в онлайн-галереї “DeviantArt” карту “вільного художника” (він же “альтернативний історик”) на прізвисько Schrodinger-Excidium, яку він назвав не як-небудь, а “Майбутньою картою Новоросії в 2013 році“. Багато що (майже все) на цій карті нам добре знайоме – і кордони задуманої в Кремлі “Новоросії” (поки цей задум не обламав собі зуби об українську броню), і кількість запланованих “народних республік”, і навіть колористика їхніх прапорів. Вражає тільки одне – дар передбачення, яким “вільного художника” Schrodinger-Excidiumа (згідно з легендою – мешканця Криму, що, втім, ще не факт) нагородив не відомо хто (але точно не Всевишній). Адже перші коментарі під цією зрадницькою картою датовані ще 3 вересня 2013, коли до продиктованої в Кремлі відмови підписати угоду з Євросоюзом і початку Майдану залишалося майже 80, а до появи “зелених чоловічків” в Криму і фактичного початку російської агресії – 170 днів.

alter idea

Але ж картки – не пліснява, просто так вони (навіть в “DeviantArt”) не з’являються. Спочатку хтось мав прийняти рішення організувати цей вкид, санкціонувати позначену на карті інформацію, придумати прапори і намалювати, врешті-решт, саму карту, а на все це потрібен деякий час.

alter idea

Цікаво, що після появи перших “народних республік” на південному сході України, ті ж таки прапори були “винайдені” заново. 13 квітня 2014 року інший таємничий “вільний художник” на прізвисько Arcktick інформував читачів своєї сторінки на платформі “LiveJournal”, що йому “надійшла пропозиція (від кого?) розробити республіканські прапори для кожної з областей Новоросії”, і відразу видав на-гора зразки тих-таки восьми іредентистських утворень. Пізніше всі вони використовувалися на сторінках відповідних “народних республік” у російській соціальній мережі “ВКонтакті” (і не лише в ній).

Але Schrodinger-Excidium “передбачив” прапори не тільки восьми “народних республік” українського південного сходу. Так само він вже тоді точно знав, яким буде майбутній прапор “Новоросії” (видозмінений стяг російського флоту), який почали використовувати тільки з 31 травня 2014 року (термін передбачення – аж 270 днів (!). Також на легенді карти було розписано пророцтво, що “до листопада-грудня 2013 року з великою часткою ймовірності на карті світу можуть з’явитися нові держави – Федерація Новоросії, Республіка Крим (“держава-одноденка “? – І.М.) і Карпатська Русь”, і ще: “До листопада-грудня 2013 року в результаті масштабного народно-визвольного повстання (це про гіркіних з бородаями? – І.М.) і демократичного волевиявлення народу південно-східних регіонів України і Закарпаття, на території Республіки Україна з’являться нові держави – Федеративна Республіка Новоросія (ФРН) і Республіка Карпатська Русь, а частина карпатських сіл возз’єднається з Республікою Угорщина”.

Логічно виникає запитання – а навіщо взагалі проводиться цей зумисний витік, здавалося б, секретної інформації (адже цей приклад не єдиний)? Я б звернув увагу на те, що зазвичай паралельно з таким “неофіційним” оголошенням реальних планів Кремля, в тих самих ресурсах з’являється велика кількість зовні схожих фейкових повідомлень, що притлумлює увагу громадськості. Тим більше цьому сприяє те, що часто-густо такі матеріали розміщуються на майданчиках усіляких “альтернативних істориків” та “вільних художників”, або на “незалежних” сторінках соціальних мереж, що відразу налаштовує читача на те, що все це “несерйозно”. Не можна не враховувати і, можливо, сигнальне призначення таких повідомлень, а також те, що у наслідку це дає змогу кремлядям цинічно посміхатися: “Чому ви дивуєтесь? Яка ще рука Москви? Адже про цю народно-визвольну боротьбу в регіоні “Х” вже півроку відкрито писали всі, кому не ліньки”.

Коротко кажучи, в будь-якому випадку ця карта є ще одним доказом того, що Кремль готував вторгнення в Україну щонайменше за півроку до початку відомих подій в Криму та на Донбасі, адже таких творінь “вільних художників” та “альтернативних істориків” – хоч греблю гати. Я вже якось писав, що іноді складається враження, що ці “альтернативні історики” беруть участь у таємних нарадах В. Путіна не рідше, ніж генерали Генштабу. Тому час впритул взятися за виявлення цих осіб і механізм взаємодії між путінським керівництвом, “альтернативними художниками / вільними істориками” і творцями індустрії підтримки сепаратистських настроїв у соціальних мережах, адже така сама чортівня спостерігається на всьому пострадянському просторі – від Естонії до Таджикистану.

Ось найновіший приклад. Незадовго до Нового року, 19 грудня 2018 р., в інтернеті з’явилась нова сторінка під назвою “Союзна Держава Росії і Білорусії” (“СДРБ”) – на злобу дня, так би мовити. Це відбулося у той же день, коли В. Путін підписав розпорядження про Військову доктрину Союзної держави (факсиміле документу розміщено на тій таки сторінці). Ця сторінка поки що малоактивна — за місяць існування на ній відмітилися менш ніж двісті учасників. Зрозуміло, що основним її призначенням є наближення моменту знищення білоруської державності, але не тільки це. Адже оглядачі вже помітили, що сама “союзна держава” кровно необхідна В. Путіну для того, щоб гарантувати собі ще декілька президентських термінів.

Але державні апетити путінської камарильї не обмежуються тільки білоруськими землями, що видно і по розміщених в “СДРБ” текстах. Анонімний автор одного з них, під заголовком “Про Миротворчі сили Союзної Держави Нагорний Карабах” (24.12.2018), відразу заявив​, що “найвідповідальніша ділянка здійснення зусиль потенційно створюваного Миротворчого контингенту Союзної Держави — це Нагорно-Карабаський конфлікт”. Далекому від геополітичних тонкостей читачу пояснюють, що зусиллями “союзних” миротворців “через Вірменію й Азербайджан відкриється найважливіший торгово-транспортний шлях з території Союзної Держави в напряму до Туреччини, Ірану, а в перспективі — до Перської затоки”. Судячи з усього, точка зору самої Туреччини, Ірану й країн Перської затоки (вже не кажучи про Вірменію з Азербайджаном) цікавить “союзних” стратегів в останню чергу.

alter idea

Зате їх (згідно з текстом — і майбутніх “союзних” миротворців так само) дуже цікавлять “неприємності туристам з третіх країн, яким у випадку відвідання Карабаху з боку Вірменії “світить” гігантський штраф або в’язниця, якщо вони опиняться в Азербайджані і його правоохоронні органи про це дізнаються”. Жалісливі “союзні” стратеги вирішили, що “Азербайджану буде запропоновано продемонструвати жест гуманізму й припинити переслідування осіб, які відвідали Карабах зі сторони Вірменії. У випадку  наявності у країні осіб, затриманих, арештованих або засуджених за цю дію, вони мають бути негайно амністовані й звільнені з під варти”. Як я зрозумів, в іншому випадку “союзні миротворці” можуть і силу застосувати.

Також “союзних” стратегів хвилюють проблеми біженців з цього регіону, причому у доволі цікавому вигляді. Анонімний стратег –  автор тексту нагадує, що мова йде не лише (і не стільки) про азербайджанців, але і про курдів, які покинули територію Нагорного Карабаху ще (sic!) на початку XX століття, а зараз проживають у Російській Федерації і деяких інших республіках колишнього СРСР. “Тільки у Росії на цей час мешкає 250000 курдів”, – бідкається стратег, і тут-таки робить висновок, що “повернення навіть частини цих біженців принесе в Карабах інвестиції та розвиток”.

Ей, фанати “Великої Вірменії”! Ви сподівалися, що російський 366-й полк сприяв вам у ходжалінській різанині з метою “очистити” цю азербайджанську територію для вірмен? Дзуськи, шановні – “союзні миротворці” збираються створити там щось на кшталт “Російського Курдистану” – такої собі прокладки між кровожерливими сусідами.

Розуміючи, що місцеве населення може зреагувати на таку перспективу етнодемографічних перверсій по-різному, “стратег” констатує, що, “виходячи з цього, можна зрозуміти, що завдання  перед миротворчим контингентом Союзної Держави постануть глобальні. Назріває не просто виїзд і розташування групи миротворців. Попереду практично армійська операція”. У перекладі на людську мову — війна.

alter idea

Серед конкретних завдань “союзних миротворців” називають “розблокування кордонів між Вірменією та Азербайджаном і запуск вантажопотоку”. Пояснюється, що це буде “не просто транзит вантажів Азербайджан-Вірменія-Туреччина, а формування організованих колон, які будуть рухатися лише в денний час із застосуванням високотехнологічних засобів розвідки і забезпечення безпеки”. Друге завдання — демілітаризація регіону. Мається  на увазі, що “миротворчі пости візьмуть під свій контроль зону безпеки між Вірменією і Нахічеванською Автономною Республікою Азербайджану, територію Нагорного Карабаху і смугу взжовж Вірмено-Азербайджанського кордону, з якої необхідно буде відвести важкі системи озброєнь Вірменської та Азербайджанської армій. У перекладі це означає, що Карабах і прилеглі території стануть зоною “союзної” окупації (тим-таки “Російським Курдистаном”?). Щоправда, у наступному абзаці тексту уточнюється, що “територія Нагорного Карабаху на карантинний період 10 років оголошується особливою зоною дії миротворчого контингенту зі спільним адміністративним керуванням Командувача миротворчим контингентом, нинішньої влади НКР і представників біженців, які повертаються (курдів?). Лише після розв’язання цих та інших питань варто вирішувати, як вчинити з Нагорним Карабахом далі”. І жодного слова про те, що згідно з міжнародним правом, ця територія має бути повернена Азербайджану без жодних умов…​​

Для того, щоб ні Вірменія, ні Азербайджан не мали жодних ілюзій з приводу залишків поваги миротворців Союзної Держави до їхнього суверенітету, в тексті спеціально сказано, що “будь-які злочини, здійснені на національному ґрунті, у слідчому і судовому порядку мають розглядатися на території Союзної Держави, щоб забезпечити неупереджений суд. Відбування покарання пропонується також у виправно-трудових закладах на території Союзної Держави, для безпеки ув’язнених”.

Також “союзні миротворці” будуть слідкувати за тим, щоб були “втілені в життя проекти інтеграції Азербайджану з Євразійським Союзом”. Як ми бачимо, точка зору самого азербайджанського народу про доцільність подібної інтеграції нікого не цікавить.

Де Білорусь, а де Карабах, і чому там мають гинути білоруські солдати? Відповідь на це питання може бути лише одна — прикриваючись ім’ям Союзної Держави Росії та Білорусі, фашистський режим у Кремлі задумав чергове підкорення Кавказу. Втім, не тільки Кавказу.

alter idea

Через три тижні в тому таки “СДРБ” з’являється ще один програмний документ майбутньої Союзної держави – “Вільна(Вільнюс) — душа Білорусії у литовському полоні ”. Текст прикрашений жалісною картинкою, на якій безликі литовські фашисти утримують у своїх кістлявих і пазуристих щупальцях слов’янське дитинча — Вільну, яке тягнеться через кордон до своєї матері-Білорусі (чи все ж таки до матері — Союзної Держави?)

Нема сенсу переказувати текст, вся суть якого втиснута у два коротких речення: ”Душа Білорусії замкнена в литовській темниці” і​ „Вільна має спотворену назву, чужі назви носять вулиці, на них лунає чужа мова”. А потім якийсь анонімний “союзний стратег” питає читача: ”Як Ви вважаєте, чи буде справедливим рішення влади Литви повернути Вільну (Вільнюс) і Віленську область у склад Союзної Держави Росії і Білорусії?” (правда, на самому початку тексту те ж таки питання було сформульоване простіше, без спроби перекласти відповідальність за таке відповідальне рішення на литовську владу: ”Чи варто Союзній Державі Росії і Білорусії пред’явити територіальні претензії Литві?”). І черговий переклад всього цього людською мовою: ”Власне, Росії цей ваш драний Вільнюс задарма не потрібен, але молодший брат згадав (видумав?) старі образи і просить старшого розібратися”.

Що ж — з зовнішньополітичними орієнтирами майбутньої Союзної Держави все більш-менш ясно, хоча “союзні стратеги” кривляються й намагаються темнити: ”Наше співтовариство об’єднує активних громадян Російської Федерації і Республіки Білорусія, дієво усуває перепони на шляху інтеграції. Ми цілком поділяємо історичний вибір нашого спільного єдиного народу, направлений на створення сильної держави. Ця сторінка — не офіційний інформаційний ресурс Союзної Держави Білорусії і Росії і точки зору з різних питань, викладених у спільноті, можуть не збігатися з офіційною точкою зору вищого керівництва РФ, РБ і Союзної Держави”. Та ну?

Ну а тим, хто все ще вважає, що творчість такої анонімної громадськості і альтернативних істориків недостойна їхньої дорогоцінної уваги, я маю бажання наприкінці запропонувати ось цю притчу ізраїльської поетеси Аліси Ягубець:

“… В Ізраїлі в’язні концтаборів зустрічалися з місцевими школярами і розповідали їм про Голокост. Ну як у нас ветерани зустрічаються.

Загалом розповіли, потім вчитель школярів піднімає і запитує їх, які висновки вони зробили. Ті грамотно так відповідають, що, мовляв, потрібно поважати людей, які такі випробування пережили, цінувати мир на землі і таке інше.

Сивенька бабця, що пережила чи то Майданек, чи то Освенцим, ввічливо хитала головою, а потім з гіркотою посміхнулась і сказала, що це все правильно звичайно, але головний висновок має бути зовсім інший.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ НАЗАВЖДИ, – сказала вона, – що якщо хто-небудь обіцяє вас убити — ПОВІРТЕ ЇМ. Не розмірковуйте, як ми тоді, перед Голокостом, що це у них політика така, а самі вони хороші і милі люди, що вони це просто так говорять. Коли вони перейдуть від слів до діла — БУДЕ ПІЗНО. Вірте тим, хто обіцяє вас убити. І, якщо у вас є сили, беріть до рук зброю і вбийте їх першими, щоб захистити себе і свої родини, якщо ні — хапайте дітей, що можете взяти, і біжіть звідти, але тільки не розмірковуйте над тим, що говорять погане, а думають про хороше”.

Джерело: Inform Napalm

Добавил: ALTEREXIT Дата: 2019-02-15 Раздел: Идеи и дискурс